Св. апостол Павло свідчить, що Сам Господь Ісус Христос “настановив одних апостолами, інших пророками… інших пастирями та вчителями, на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового” (Еф. 4, 11-12).
Апостоли, здійснюючи це таїнство, з натхнення Духа Святого, через покладання рук висвячували на дияконів, пресвітерів і єпископів.
Про обрання і рукопокладання самими св. апостолами перших дияконів говориться у книзі Діянь апостольських: “Їх поставили перед апостолів, і ці (апостоли), помолившись, поклали на них руки” (Діян. 6, 6).
Про рукопокладання пресвітерів говориться: “Рукоположивши ж (апостоли Павло і Варнава) їм пресвітерів, вони помолилися з постом та й передали їх Господеві, в Якого (ті) увірували” (Діян. 14, 23).
У посланнях до Тимотея і Тита, яких апостол Павло поставив єпископами, говориться: “Нагадую тобі (єпископу Тимотею), зігрівати дар Божий, який у тобі, через покладання рук моїх” (2 Тим. 1, 6). “Для того я залишив тебе (єпископа Тита) на Криті, щоб ти довершив не-докінчене і поставив у всіх містах пресвітерів, як я тобі наказував” (Тит. 1,5). Звертаючись до Тимотея, апостол Павло каже: “Рук ні на кого не покладай поспішно і не ставай учасником чужих гріхів. Бережи себе чистим” (1 Тим. 5, 22). “Звинувачення на пресвітера приймай не інакше, як при двох чи трьох свідках” (1 Тим. 5, 19).
З цих послань ми бачимо, що апостоли довірили єпископам владу посвячувати пресвітерів через рукопокладання і чинити суд над пресвітерами, дияконами та церковнослужителями.
Про священнослужителів апостол Павло в Посланні до єпископа Тимотея пише: “Але єпископ повинен бути непорочним… Диякони також повинні бути чесними…” (1 Тим. З, 2, 8).